Проблеми гiгiєни водопостачання зачiпають iнтереси дуже великого кола людей. Ця особливiсть визначається, передусім, тiєю роллю, що вода відіграє як незаперечний чинник оптимального перебігу фізіологічних процесів в організмі людини.
У середньому тiло людини на 65% складається з води. При цьому встановлено, що чим бiльш зрiлий органiзм, тим менше у ньому води.
Порiвняно невеликий дефiцит води в органiзмi може призвести до виникнення серйозних зрушень у стані здоров’я. Так, при втратi до 10% води вiдмiчаються рiзка слабкість, підвищена тривожнiсть, тремор кiнцiвок і цiлий ряд iнших патологiчних явищ. А втрата 20-22% води несумiсна з життям, насамперед тому, що процеси травлення, обмiну та синтезу речовин можуть відбуватися лише у водному середовищi.
У той же час, не зважаючи на винятково велику фiзiологiчну роль води, її витрати для задоволення питних потреб людини порiвняно незначні. Зокрема, в умовах помiрного клiмату, при вiдсутностi фiзичних навантажень людина втрачає, а отже, повинна споживати 1,5 л води на добу
Серед основних гігієнічних вимог, що пред’являються до питної води, слiд відзначити наступні:
– Вода повинна мати бездоганні органолептичні та фізичні якості;
– Вода повинна мати оптимальний хімічний склад;
– Вода не повинна погіршувати біологічну цінність їжі;
– Вода не повинна бути твердою;
– Вода не повинна вміщувати радіоактивні та токсичні хімічні речовини (не більше ГДК та ГДР);
– Вода не повинна вміщувати патогенні мікроорганізми.
Якi ж захворювання можуть виникати внаслідок споживання недоброякісної води? Серед них можна виділити:
– Інфекційні хвороби бактеріальної природи (доведена можливість передачі через воду таких кишкових iнфекцiй, як холера, черевний тиф, сальмонельоз, дизентерія, паратифи, а також бруцельоз, лептоспiроз, псевдотуберкульоз, чума та туляремія);
– Вірусні захворювання (через воду можуть передаватися такі вiрусні захворювання, як вiрусний гепатит (A), поліомієліт, адено-, рео- та ентеровiруснi інфекції);
– Протозойні інфекції (до їх числа, в першу чергу, відносять балантадiоз та амебну дизентерію);
– Гельмінтози (вода – один з провідних факторiв у патогенезi виникнення таких гельмiнтозів, як аскаридоз, дифiлоботрiоз, шистосомоз, лямблiоз, анкiлостомідоз тощо);
– Захворювання, що зумовлені хімічним складом води. До цієї групи відносяться:
1) захворювання, що виникають внаслідок споживання води, яка має високу або, навпаки, низьку твердість (висока твердiсть води зумовлює виникнення так званих «кам’яних захворювань» (сечокам’яна, нирковокам’яна, жовчокам’яна хвороби), а також подагри, натомість вода з низькою твердiстю сприяє виникненню сердцево-судинних захворювань та розвитку остеопоротичних змiн у кiстковій системi);
2) захворювання, зумовлені високим вмістом у воді речовин азотного походження (цiаноз, явища дихальної та серцевої недостатності, водно-нітратна метгемоглобінемія);
3) біогеохімічні ендемії (флюороз, карієс, молiбденовий артрит, борний ентерит) тощо.
Ксенія Тюрикова
|
